Окутує світ пітьма

Vitalisa

Заходить сонце за обрій, Окутує світ пітьма. І десь в цій пітьмі душа, самотня-самотня, одинока душа. Стоїть під дощем і плаче, Бо саме самотня вона, хоча не одна. У неї є друзі і гарна сім'я, Але говорити її з ким нема, Немає кому розказати печаль. Рятує цю душу тільки пітьма І зорі, і небо, і даль.

2021-06-05 19:12:05

Інші вірші поета

Життя на місці не стоїть Розібратися в собі Вона Літо

Інші поети

Victoria H

@gl9victoria

Fantasy Queen

@clear_argent

Yoongaboonga 7u7

@aesthetic_army

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

2063

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

5010