Вільне життя...
Виктория Романова
Жоден з нас не має долі, Кожен з нас живе в неволі. Нас закрили в власнім домі, Соц. мережі та контролі. Мама, тато, брат, сестра. Хто з них має право на життя? Вільне, справжнє та без зла? Війни, сльози, страх і ризик, Лиш на цьому світ і виник. Як тепер нам далі бути? Щирість, доброта та чесність. Є в нас намір це здобути, Але далі не пройти. Ідеальність-бездіяльність заважає людям жити. Все! Досить, схаменіться! Краще подумайте й зупиніться. Не можна так існувати, За життя потрібно дякувати. Не здаватись, міркувати, Мріяти й шанувати, Всі проблеми вирішувати, Йти до цілі та пам'ятати: ВСІ МИ ЛЮДИ МАЄМ ПРАВО НА ЖИТТЯ, НА ВОЛЮ ЩЕ Й НА РІВНІСТЬ, І НІЯКА ПРИМІТИВНІСТЬ НЕ ЗМІНИТЬ ЦЮ НАЯВНІСТЬ.
2018-03-24 18:17:35
5
0
Інші категорії
Подійні Вірші до свят Сумні вірші Поеми Соціальні Ода
Інші поети
Shirudi NR
@shirudi17
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11395
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4825