Забуття

Ірина Велика

(Робота в рамках челенджу "Пиши 30 днів") Уночі в примарнім лісі під стук серця заспіваю без слів, дивну, про те пісню, що усе в житті минає. І почую, як в тумані співчутливо підспіває мені вовк - емпат найкращий. І з собою забере мою тугу в темні хащі. Піду колом-коловратом наодинці танцювати під глухі удари бубна, в який кров у скронях грає. Ладонець у кручії небо зоряне кружляє. І метеликами поруч мої спогади літають. Не відчутні, невагомі, прозорі, тихі і примарні. Ніколи їх я не спіймаю у сиво-кОсому тумані. Диво-світло коловрата забуття-туман здолає. Почну спогади збирати, поки спалах згадки сяє. Між людей, не між дерев, загубила роки-сльози. Хай густа трава збере їх, мов кришталеві роси. Згадки, що в траві знайшла, посріблили мої коси. І блакитні сльози-роси у оздобу я складаю... А ту пісню, що без слів, на світанку доспіваю. 17.10.23

2023-12-06 22:31:23

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Ірина Велика

https://youtu.be/N3QqGJNNoYs?si=FdewQdZSJ9oEn6Qj

Відповісти

2023-12-06 22:32:32

Подобається

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5863

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

3289