Обличчя війни
(Робота в рамках конкурсу "Слова на полотні") Війни обличчя - жах з пітьми очниць, в яких - завмерлий крик кривавих таємниць. Війна - потвора, створена вбивати, неволити, нещадно катувати, знущатися, безкарно ґвалтувати, бездумно нищити, зухвало грабувати. Війна - це безкінечне божевілля, бравади сили в розпачі безсилля. Війни здобутки - невідновні втрати. Обірваних життів не перерахувати. Війна втопила у крові слова Христові. В невинні душі вп'ялися голки тернові. Війна, то - найстрашніші сни на яві, в яких довкіл царює Смерть кістлява. "Війни обличчям" передрік Далі фінал жахливий людства на Землі. 24.07.2023.
2023-12-17 21:03:35
3
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Ірина Велика
https://youtu.be/NohhdNFCFrw?si=qP24SLsw0iyIBTx6
Відповісти
2023-12-18 18:44:13
Подобається
Dmitri Lokashincofe
@Ірина Велика Так-війна місце болю та страждань.
Відповісти
2024-02-08 19:43:37
2
Ірина Велика
Так.
Відповісти
2024-02-08 21:57:12
Подобається
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5695
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4997