Повернусь
(Робота в рамках челенджу "Пиши 30 днів") Пам'ятаю, як просили, як молили і благали. Потім мої добрі дії зраджували й забували. Пам'ятаю, як зі свистом сокира догори злітала. Сморід плоті, що горить, дуже добре пам'ятаю. Пам'ятаю, як зв'язали і безпомічну топили. Пам'ятаю, як спіймали і твердим камінням били. Пам'ятаю, як від хат простоволосу й босу гнали. Пам'ятаю, як услід злим шипінням проклинали. Відвертались. Я ж від них втекти подалі намагалась. Усамітнитись. Сховатись. Бо їм нашкодити боялась. Дар, що маю не просила. Моя кара - моя Сила. Саме Життя мене обрало. І Знання, як духівницю, Земля рідна дарувала: нужденних й хворих лікувати, від біди їх захищати. Вони ж, невігласи і труси, очі знічено ховали... і дрижачи від насолоди, мене без жалю катували. А я від мук, страждань і болю ще сильнішою ставала. І за злим велінням долі знов і знову поверталась. І, знов і знову помирала. Завжди люди допомогу у таких, як я просили. І на церкву, водночас, очі злякано косили. Попи хрестами золотими людей від мене відганяли. І урочисто помолившись, жарке вогнище складали. Зрадливу, підлу людську вдачу крізь віки я пам'ятаю. Гідно в полум'я ввійду. Повернусь і покараю. 08.10.23.
07.12.2023
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ірина Велика
Відповісти
07.12.2023, 23:02
Подобається
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
108
16
9596
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1350