Я люблю тебе, Україно!
Анна Топтун
Я люблю тебе, Україно! Всім серцем та душею люблю. Я до долу вклоняюсь покірно Все лиш для тебе зроблю Я люблю тебе, Україно! За золоті від пшениці поля, Де повсюди неначе в кіно Ростуть величні тополя. Я люблю тебе, Україно! За привітні обличчя людей. За глибокий та сивий Дніпро. За безмежну кількість ідей. Я люблю тебе, Україно! За зелені, пухнасті ліси, А спів соловїв чутно Абсолютно з усіх боків
2020-02-28 04:07:03
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
N. F.
Патріотично
Відповісти
2020-02-29 10:18:21
1
Анна Топтун
Є трохи таке
Відповісти
2020-02-29 10:22:16
Подобається
Інші вірші поета
Век технологий Білий птах Щастя в руках Спитаєш і скажу
Інші поети
_Юпитер_
@_Cuddlies_
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3756
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11395