Де ж ти там загублене дитя?
Де ж ти там загублене дитя? На небі десь  біля Христа? Посеред хмар тепер твоє життя. Пробач, вже не напишу тобі листа. Ти не почуєш більше голос мій. Ти не відкриєш більше своїх вій. Пробач,  що врятувати не змогла, Коли до нас вночі прийшла біда. Я знаю ти не почуєш моїх слів І той чарівний спів твоїх братів Що тут лунатиме з усіх сторін. Коли нарешті встанемо з колін Не для тебе буде вже ця Весна. Не для тебе буде пісня солов'я, Де любов'ю вкрита вся земля І нарешті вже закінчилась війна
2022-12-12 19:28:32
4
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Анна Топтун
@просто веселка дякую, але и такий настрій
Відповісти
2022-12-13 18:12:05
1
просто веселка
@Анна Топтун в мене теж такий настрій, тож пишу сумні вірші і читаю теж сумні
Відповісти
2022-12-13 18:13:13
1
Анна Топтун
Відповісти
2022-12-13 18:15:04
1
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5029
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2666