Тихий шепіт

Анна Топтун

Тихий шепіт осіннього дощу Розкаже все, про ту лиху зиму Коли вночі, зупиняти мусили орду Тоді зловісний грім приніс біду З жаху чорний зібраний букет Зруйнував останній мирний день Ніхто тепер не виходить на паркет Ніхто не співає більше тут пісень Посмішки зійшли з облич людей Птахів не чутно, навіть вітер стих Посеред тих страшних ночей Чутно лиш дощ із наших сліз гірких Червоні ріки і жах посеред хмар Привів сюди скажений, дикий кат А ми згадуємо рідний наш Кобзар Коли стріляє кат по нас з гармат Одного той жорстокий кат не знав Що сильний й вільний тут живе народ І волю він свою понад усе завжди кохав Не відмовиться він ніколи від своїх свобод

2022-12-04 09:18:21

Інші вірші поета

Стомлені очі Кат Я люблю тебе, Україно! Пекло на землі

Інші поети

Роберт Муншфэ

@Robert_Munschfer

Angel Angel

@arayhel

Edelweiss

@Edelweiss

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

10904

Темнота теней ночи ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...

1336