Школи зруйновані стіни
Ось стоять школи зруйновані стіни І діти букети несуть до могили. Плаче стоїть молода там дівчина Біля того, чия душа вже злетіла. Кудись далеко забрали її небеса Шукати там спокою і нового життя. Душа не напише простого листа, Жодного не зробить більше дзвінка. Молитва вже не врятує невинне дитя, Яке прийняла до себе холодна земля. Не піде до школи. Її більше нема. Ні дощ, ні сніг не побачить душа. Час зупинився для неї, пішов в забуття. Згорьована мати немає сенсу життя, Бо десь там лежить маленьке дитя, Яке жорстоко забрала вранці війна.
2024-09-10 15:11:30
2
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2634
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2300