Writers' Legacy
"Hey." "Hmm?" "You are the writer of this story, yes?" "Yes." "And those rubbish poems and other stories?" "Yes." "How about those garbage-looking characters in your story? Who establish it?" "I did it all myself." "Ooh. That, I guess, explains why all of it is as languish as the writer itself." "I think so." "Didn't you get hurt?" "No." "But, I am insulting you and your works— just in case you didn't notice—" "I notice it. But the term 'insult' isn't the right term." "What do you call it then?" "Uh.. a truth..?" "Truth? You mean it real—" "Yes. It really is a rubbish.. like me." "Oh. Why—? I mean, how do you say so?" "I am the writer of those poems and books. And I know it myself, it was rubbish." "Really?" "Yes." "But being rubbish doesn't actually matter as long as you put your heart in your works." "I know." *hugs each other* "W-Wait! Is it only me or you really lost your heart? I can't feel any heartbeats." "I didn't lost them." "But how in the world—" "I put it in all of my works. Especially the one you were reading right now." #StoryoftheDay #ShortStory #Conversation #WritersLegacy
2019-05-09 00:16:40
3
0
Інші поети
Ren
@Panda_4010
Arif Babatinca
@arif_babatinca
Ruslana
@rock_ksolana
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2548
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4598