3.
استمر بتلقي الكره الكبير، و تستمر روحي بتلقي التحقير، و تستمر كلماتي بكونها منكورة، وتستمر دموعي بالهطول بسخونة، و تستمر انفاسي بالاضحاء منثورة، انا ايضا اريد استعاد فرحتي المقموعة، و الابتسامة بعذوبة، لما على نفسي ان تكون مذلولة، و بافعل الحثالة مقبورة، صرختي مكبوتة وليست لانسانٍ مسموعة. اصبحت لا أتأثر بعجرفتهم المعقَبة، لأن روحي اصبحت بالفعل محرقة، لم تعد تشعر باناملهم المسممة، بسبب حواسها التي أمست مبعثرة. لم اعد أشعر باللتي تتربع صدري، لقد آلَ تفكيري مُخز و مؤوس. أنا كلي أسَفٌ عزيزتي، لكنني لم أعد اشعر بكِ في الداخل، و كأنني مفرغة من البطان. فإذ هبت الريح اضحتني مندثرة بفعلها. انا آسفة محبوبتي و لكنني ساستمر بخذلانكِ، لم اعد امتلك الثقة لاواجه نفسي امام المرآة، فهل لكي مع انسانة مثلي البقاءِ؟ أنا آسفة لطيفتي و لكنني بدأت اكره نفسي، مهما تلقيت كلام جميلٍ مريح، سيهمس لي شيطاني "ليس بك اي ذرة من تلك النعمِ". أنا آسفة و لكنني جعلتك تكرهينني، لربما في يوم من الايام انت كذلك ستنسينني، و هذا ما ساريده وقتها، لاذهب من دون أي ندم بعدها. ------------
2019-04-14 15:17:15
5
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
.......
@Girl و انا احبك:(💜💜💜💜💜💜💜💜💜
Відповісти
2019-04-15 13:31:45
2
Girl
@....... اوهووو :(( فديت الي تفهم النااس 💜💜💜💜💜💜💜💜💜💜💜💜💜💜
Відповісти
2019-04-15 14:03:48
1
.......
@Girl انا اللي تفديك:(💜💜💜💜💜💜💜💜💜
Відповісти
2019-04-15 14:04:18
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6226
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2581