Відкинутий воїн
З меча стікає кров густими рядами, бо був в ту ніч відвернутий твоїми словами. За віру свою навіки був проклятий богами, щоб битися в полі з тисячею мечами. Моє тіло від страху більше не тремтить, тремтіло від жаху у ту страшну мить. Глибока рана у грудях уже не болить, я замкнутий в місці де бій лиш шумить. Був відвернутий богинею кривавою й злою, цей жах не бачив за її неземною красою. Я тут так давно що забув зовнішність і твою і мою, скільки ж століть я тут б'юся з собою? Мій меч затупився, броня у вм'ятинах вся, по всюди розбризкана кров ворогів і моя. З грудей висунувся спис я вже мертвий лежу. Вхід у цей проклятий світ стережу. І наступний воїн який буде за мною, він замінить мене в цьому пеклі з тобою. Лиш коли він паде, стане моєю вільною душа, скільки ж таких тут померло як я?
2022-11-20 08:29:35
12
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Sergiy Komarov
Забагато квадратних рим на початку. Але в цілому непогано, навіть холодок пробрав з середини вірша:)
Відповісти
2022-11-20 10:41:37
2
Svora
@Sergiy Komarov Прийму до уваги. Дякую що не полінились коментар написати😁
Відповісти
2022-11-20 10:52:22
Подобається
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4054
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1770