Чужа сила
Тіло мого брата поїдала ворона, він пав в бою як колись впали стіни Єрихона. Над полем кривавим літали грифони, вони не більше ніж слуги старого злого дракона. Захмарилось небо, пішла звідти вода, шкода вона не змиє з мене кару гріха. Я пішов лісом і зустрів там старця, видно по ньому він колись був воїн як я.  Став переді мною зупинив він мене, сказав що жертва мого брата тепер весь світ збереже. Я колись був як ти. Тільки жертва моя, вона дала мені страшну силу творця. Дерева зашуміли, забурлила ріка. Дарую тобі воїн тепер моя сила, твоя. Не зроби помилки яку зробив колись я. Іди вбий дракона, зроби як хотів, тепер чуєш ти силу у тілі своїм. Вітер подув його попелом рознесло по лісу, шкода не поховали його в землі з низу. У грудях стукнуло, я всю міць сили відчув, великий досвід старця я також здобув. Діло у мене піти та вбити дракона, довго ж на рогах його пробула корона. Довгий шлях подолав, але його в лігві не було. Запізно я зрозумів що ця сила його.
2022-11-25 13:35:15
4
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9080
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1734