Це була зима...
Sunblier_
Це була зима... довга, нескінченна Ми блукали між людей та вулиць мов сліпі Сніг літав над нами так буденно Мою руку грів ти у кишені й шепотів *** "Колись, як прийде літо мимоволі, Я нестиму в руках для тебе квіти І буду вічно про кохання говорити, Ми будем в світі з сонцем тільки двоє" *** Але минає час, а літа ще немає Твоя любов щезає, наче сніг Що на долоню теплу з неба ліг Й вона не вернеться, та і я вже не чекаю *** Мені достатньо пустих слів і недомовок Не хочу жити з цим, немов на сцені грати В душі хочу знайти для тебе сховок І почуття всі кинути за ґрати
2020-03-30 08:52:05
7
0
Інші вірші поета
Я більше не можу не гратись... 22.11.2019 Глибина ❤️
Інші поети
Eiffel
@Miss_Eiffel
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6355
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1987