Якщо любиш — кохай усе
Я у своїй душі таке віддане кохання зберігала,
Що багато кого заздрість та мрія захоплювала:
Леліяла ангельську душу, тіла його не знаючи,
Обожнювала характер, про недоліки забудучи.
І так хотілося мені взаємну відповідь отримати,
Що почала повільно себе вбивати, спалювати.
Але, лише вийшовши з почуттів повної темряви,
Змогла дізнатися я щастя — раніше тільки уяви.
Кожен день тепер щиро сміюся і життям тішуся,
Болі нерозділених почуттів не знаю. Посміхнуся,
Думаючи про нього — кохаю ж до непритомності.
Ціную всі його якості та недоліки малої кількості,
Закохалася у гарну зовнішність і чудову душу.
Прокидаючись, з ним думку отримую найпершу,
Протягом дня в моїй голові лише він — моє сонце,
Увечері пишу йому, кажучи на ніч добре слівце
Та й навіть уві сні до мене ласкаво приходить,
Змушуючи фантазію яскравим вогнем запáлать.
Боже, ну хіба це не маленький шматочок Раю?
Впевнена, що щастя більшого ніколи не впізнаю.
05.12.2022
2022-12-08 16:28:30
3
0