Я живу спогадами
Сніжана Ворон
Я живу спогадами, Малюю пейзажі червоними фарбами. Я вся візерунками ряснію, І розум мій стає ясніє... Пам'ятаю, як щаслива я була, Однак це почуття я вже забула... Тепер багато в мене шрамів, Вся потонула я у роздумах. Більше мені не світить сонце, Воно баче моє розбите серце... Йому мене шкода... Давно покинула мене свобода... Я погрязла у думках, Не тримаю вже себе в руках. Час пливе, Це для мене стає все рокове. Моя любов стоїть на даху... Я дивлюсь на нього, він вже не жив. Він с собою покінчив, Він життям не дорожив... А я не змогла піти за ним, І він розсіявся, як дим... Тепер на завжди одна, Хоча у душі я вже давно померла...
2023-02-07 08:08:18
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Сандра Мей
Це прекрасно. Стільки емоцій під час прочитання. Автору мої оплески 👏🔥👏🔥👏
Відповісти
2023-02-07 08:20:37
1
Сніжана Ворон
@Сандра Мей велике дякує🥰. Ваші емоції мотивують мене пимати далі❤️‍🔥
Відповісти
2023-02-07 08:27:45
2
Сніжана Ворон
дякую, я старалась❤️‍🔥
Відповісти
2023-02-07 08:49:51
1
Інші вірші поета
Моя прекрасна любов Якщо асфальт сміг би розмовляти Я - не всі Чи зустрінемось знов?
Інші поети
Ren
@Panda_4010
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4858
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12972