Мій крик
Анастасія Шумнегра
Як це приємно — кричати! Жити, творити й... горлати. Щоб душу назовні, А серце — у п'яти. Щоб інший ніколи не зміг так кричати. Та часом зникає це відчуття Свободи й солодкого забуття. Зжираються нерви, будуються стіни Людина живе в полоні у ліні. Важко ходити й на плечах нести Постійний вантаж своєї туги. Тож варто кричати, Всюди й завжди. Щоб не відчувати цієї туги. Щоб жити спокійно, радіти і йти Тим вічний шляхом крізь життєві ліси.
2019-04-13 21:10:46
6
0
Інші вірші поета
Дещо наболіле...
Інші поети
Duaa Is Lazy
@Writer_Duaa
Upavshii_Zakat
@Upavshii_Zakat
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2775
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3114