Мій крик

Анастасія Шумнегра

Як це приємно — кричати! Жити, творити й... горлати. Щоб душу назовні, А серце — у п'яти. Щоб інший ніколи не зміг так кричати. Та часом зникає це відчуття Свободи й солодкого забуття. Зжираються нерви, будуються стіни Людина живе в полоні у ліні. Важко ходити й на плечах нести Постійний вантаж своєї туги. Тож варто кричати, Всюди й завжди. Щоб не відчувати цієї туги. Щоб жити спокійно, радіти і йти Тим вічний шляхом крізь життєві ліси.

2019-04-13 21:10:46

6

0

Схожі вірші

Всі

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

85

0

5003

Минутой мечтания :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .

40

11

2204