Дещо наболіле...

Анастасія Шумнегра

Я не знаю, що робити зі снами, Дарувати комусь? Розказати лиш мамі? Чи почує це хтось, чи засудить? Це ж моя голова мене блудить. Я відчуваю тепло, як заплющую очі. Там ніжність, обійми кожної ночі. А тут — одні лиш проблеми — нав'язливі воші! Ті гниди паскудні розбурхують ночі! Вже важко заснути, розслабитися Забути про важкість земного буття. Постійно щось тисне, гризе, розриває, Навіть секунди спокою немає. Бо мусиш боротися і терпіти, Щоб все таки вижити в нашому світі. Та хто його знає? Може я брешу? І світ — найсолодше, що можу я нести. Бо тут є краса і кохання, і радість!.. І хто його знає, що ще за напасть! Та знаю одне: не варто судити весь Світ, лиш по нас — обмежених дітях!

2019-04-16 13:50:46

4

0

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

3131

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

4758