Проходять дні...
Сергій Клемін
* * * Проходять дні (і там швидке прощання)... і ніби распростерто синє море – спокійне, вічне, вічне і прозоре, як ми (!) – надія – перша і остання. Цей світ, що переповнений речами, ти пам’ятаєш все, і ніби вдалині – стискаються всі думки в глибині, лише горить сияюче «над нами». І серце (немов море) неспокійно, і думаєш, як дивно пощастило: і в нас все те, що сотні років жило, до болю дивно – майже безнадійно.
2024-11-04 09:52:22
0
0
Інші вірші поета
І темне небо, як всесвітній дах... Нехай у цьому істина одна... Зникає тихо... день за днем... І знову відродилося...
Інші поети
Adian Rahaman
@Adian_Rahaman
Rose P. Silver
@dragonandfish
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2130
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2641