Проходять дні...

Сергій Клемін

* * * Проходять дні (і там швидке прощання)... і ніби распростерто синє море – спокійне, вічне, вічне і прозоре, як ми (!) – надія – перша і остання. Цей світ, що переповнений речами, ти пам’ятаєш все, і ніби вдалині – стискаються всі думки в глибині, лише горить сияюче «над нами». І серце (немов море) неспокійно, і думаєш, як дивно пощастило: і в нас все те, що сотні років жило, до болю дивно – майже безнадійно.

2024-11-04 09:52:22

Інші вірші поета

І темне небо, як всесвітній дах... І дивишся на все очима лева... Твій світ це – темрява... І хочеш знов про все забути...

Інші поети

Molaa Nori

@Molaa

Lucian J. Sources

@lucianj_sources

Wanter

@chees

Схожі вірші

Всі

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

4018

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

5003