Обухівтранс

Есения Кшистек

Я стікаю, дощем майорію На вікні смужки талого міста Я не знаю о котрій зітлію Наді мною пітьма мрій надвисла, А за склом лише слова відтіння Надто темно для світу маркого Я підвищую градус горіння, Я не можу, нема більше мови Прокидаюсь і знову згинає Мою душу і мій новий шанс Я багато можливостей маю Їх розчинник - це обухівтранс

2019-10-12 15:25:25

Інші вірші поета

Достатньо аби Чому досі ти не здох?) Лінь Точки недоторку

Інші поети

Діана

@RusalDi

Ruslana

@rock_ksolana

Ťşųm

@Tsum

Схожі вірші

Всі

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

2319

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

1337