Історія чаклунки
Я прийду у ночі коли ти заснеш.
Проникну у твої сни.
Тебе полоню.
Я твій кошмар.
Від мене не втечеш, як не намагайся.
Ти в моєму полоні.
Я — усі твої жахіття.
Зіграю із реальністю у гру.
В грі моїй не буде переможців.
Я прийду до тебе як зійде місяць, посеред ночі.
Проникну у твої сни.
Твій розум полонила.
Від мене не втечеш.
Я контролюю тебе.
Не всилах ти боротись зі мною..
Я усе чого ти боїшся.
Я це відьма.
Я твої сни замінюю на жахіття.
Тепер тут керую я.
І тобі не втекти.
Скільки не кричи не буде спасіння.
Я граю з твоїм розумом, поглинаючи тебе.
Заходить місяць.
Я йду тихо по лісам.
Дивлячись у вись.
Я не завжди такою була.
Ці ліси домом були.
А зараз прихистком стали.
І я його захищу від загарбників.
Я доброю чаклункою була.
Вірила у кохання, до тих пір поки моя любов мене не вбила.
Тепер я дух лісовий.
Охоронцем стала.
Не вірю я в любов й доброту..
Мені подобаються ці края.
Та тут ви небажанні гості.
Вас я прожену.
Від мене ви тікайте поки дозволяю.
Та не чули ви застережень моїх.
І я проникаю у ваші сни.
Як мрія прийшла у сни та в один момент все чудове що було згоріло.
Залишивши лиш попіл за собою.
Я граю з твоїми почуттями.
Заведу у хащі лісові з відкіля немає вороття.
І додому ви вже не вернетесь.
Я вас просила.
Я вас благала.
Та глухими ви були.
То нехай вас з'їсть цей ліс.
За собою я сховаю усі сліди.
Ви залишитесь у цій землі на віки.
Я наганяю нічні жахіття.
Не витримавши тиску моїх сноведінь ви тікаєте додому.
А я залишаюсь тут до кінця всіх віків...
Я вас відпускаю.
Біжіть чим душ з моїх володінь.
Я є охоронцем цих земель.
Та в одночас я полонянка.
Я вас прошу йдіть з цих земель.
Зустрічала не раз таких як ви й кожен раз вони йшли.
Залишаючи мене одну.
Ви не чуєте моїх криків німих.
Не розумієте мене.
Я теж з відси хочу втекти куди подалі.
Та ліс не відпускає.
Я плачу без сліз, бо не залишилось їх в мені.
Я кричу криком німим , бо голос відібраним був.
Я німий захисник.
Що вас застереже й вбереже.
Я вас звідки прожину поки є шанс...
2023-02-06 09:57:34
16
4