Усе, що ми кохаємо - вбиває
Усе, що ми кохаємо - вбиває.
Приносить біль, навіть якщо й солодку.
По іншому у світі не буває.
Та ми лише гнівим долю коротку.
Ніхто і не гадає, що там завтра,
Що буде далі, як там буде потім.
Ми стоїмо на сирому вокзалі
Й очікуємо свій, важливий потяг.
Нам тяжко думати і навіть говорити,
Коли усе тече зі скелі в низ.
І іноді в ріці цій важко плити
Та варто догребсти, щоб розірвать ескіз.
У кожного кохання особливе.
В ньому немає вчителів… Законів…
Воно всіх настигає наче злива.
І не існує тут жоднісіньких канонів.
" Сьогодні буде вітер - візьми куртку " -
Ти можеш мені ніжно говорити.
" Візьму таксі. Я пропустив маршрутку.
Тільки б тебе ріднесеньку зустріти".
" Я завжди із тобою, хоч не поруч " -
Обом цю фразу треба пам'ятати.
" Ти тільки попроси і я власноруч
Зорю із неба миттю зможу вкрасти".
Нехай не завжди все піде по плану,
Не все в світі складеться, так як треба,
Та знай, обоє ми з тобою, без обману,
Милуємся для всіх єдиним небом.
Усе що ми кохаємо - вбиває.
Хоч дуже бажано і солодко незримо.
По іншому у світі не буває.
Ми все одно кохаємо ранимо.
І ми у двох чекаємо світання,
Щоб сонячне проміння нас спалило.
Та я не проти, щоб твоє кохання
мене колись нарешті таки вбило.
2022-11-17 20:07:30
1
0