Whispers
Samantha William
I used to think in a positive way, I used to carry on with my day. I used it as an excuse not to kill me with any chance it takes. I walked out of my bubble; to get hit right in the face. I built my own reality; in order to escape this pain. I've been called different names, but none has made me feel this way. I liked to smile whenever I hear your name. I liked to call you even when it's too late. I made multiple times look like I needed help, but I only needed a glass to break. I have no idea if I was alive in this world, I have no idea why I'm still here on this road. —S E William
2020-05-31 05:35:15
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Valour And Faith
Nice 👌👌
Відповісти
2020-05-31 09:00:14
Подобається
Sachin Bohra
So good
Відповісти
2020-05-31 11:15:32
Подобається
Інші вірші поета
Whispers Clutch Onto a Illusionary Feeling
Інші поети
Діана
@RusalDi
Keiana Smith
@crazyreader99
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4227
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2152