Життя
Колись, усі тебе покинуть,
І рідні, і твоя сім'я,
Життя проходить за хвилину,
Тут воно є, а ось його нема.
Ніколи ти не знаєш, що робити далі,
Як жити, що робити і кому сказать,
Ти квапишся і квапиш щохвилини,
І не помітиш, як пройшло життя.
Ти прагнеш щось зробити і добитись,
Проводиш дні і ночі десь в думках,
Ховаєшся, втікаєш від родини,
Та що там, почекають, це ж для Вас!?
І так проходять дні, а потім роки,
А ти втікаєш з думкою: «Для Вас».
Ти забуваєш про усе на світі,
Адже працюєш ти увесь свій час.
Пройшли роки, а ти не розумієш,
Чому між вами стихли почуття,
Чому тебе не розуміють діти,
Твоя кохана зовсім не твоя.
Ти ж так для них старався щохвилини,
Ти працював не покладаючи зусиль,
Ти ж так віддав для них багато,
А в них нема до тебе почуттів.
Але коли ти був потрібен дітям,
Коли дружина прагнула тебе,
Ти, працював, забув про все на світі,
Ти втратив все, життя не повернеш.
Ти втратив найдорожчі миті,
Ти втратив ніжність, ласку і тепло,
Вони тебе чекали щохвилини,
Але ти втік і так і не прийшов.
Тепер на сконі років розумієш,
Що втратив найдорожчі відчуття,
Що більше не повернеш ти нічого,
Життя пройшло, немає вороття.
Ти прагнеш більше говорити з сином,
Ти хочеш пригорнутись до доньки,
Але вони чомусь тебе не чують,
Ти став чужим, ти зрадив їх на вік.
І розуміння все приходить з часом,
Як важко втратити себе,
Але найважче втратити коханих,
А повернути вже немає сил.
Тому любіть, кохайте і шануйте,
Тоді коли потрібні Ви.
Бо час невпинно пролітає,
Якщо прогавиш, вже не повернеш.
29.06.2019
5
2