Один та другий
Илья Тархов
Один закордоном гроші заробляє, Другий на фронті країну захищає. Один з похмілля горілку шукає, Другий на питну воду чекає. Один гроші позичає та пропиває, Другий кошти за ЗСУ збирає. Один у сусіда вночі щось краде, Другий свою сім'ю та країну береже. Один закордон подалі утікає, Другий свого сина в могилу ховає. Один мріє про дім новий, Другий в окопі - про сон людський. Один ножем брата уб'є, Другий від ворожої кулі паде. Один зраджує дівчині, Другий додому хоче до дружини...
2022-12-21 21:03:53
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Nadine Tikhonovitch
Тема актуально, її непогано розкрито, але написано дещо важкувато для сприйняття... Наче, і не верлібр, але і ритм улітає... Удачі!
Відповісти
2022-12-22 15:11:52
Подобається
Інші категорії
Пейзажні Соціальні Філософські Вірші до свят Сумні вірші Вірші в прозі
Інші поети
Ledi_Alina03
@Ledi_Alina03
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
5710
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11546