Я не бачила своєї тіні
Мов у трансі я знаходжусь, Маривом кричу з судна охоче Але не чує мене капітан човна Не хотячи я на промову йду величну. А там говорять що загинула я. Втопилась ще з роки два назад Я подивилась на одного з них І він упав без пульсу, але з відкритими очима. Я зразу зрозуміла що і як. Не треба мені було пояснень. Ні поваги чи релаксу. Я зробилась чорним ангелом. Збирала у баночку душі людей. Котрі тільки переступали крок судна мого. Я вбила всіх безжально,поглядом своїм. Вони так і лежать на місця де стояли. Але це ще не кінець і не буде HappyEnd.
2023-09-14 06:19:54
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Lexa T Kuro
Прям Корабель Привід в тебе вийшов😉 Цікава історія, захоплює загадковим мороком. Нічого не буває вічним, і сум також... Якщо б не було Світла, то нас би так не захоплювала Темрява, бо не було б з чим порівняти😉 Все повинно бути в рівновазі 😉🤗☀️
Відповісти
2023-09-14 06:59:01
1
Seras Mark #КЗП
@Lexa T Kuro погоджуюсь під кожним словом, взаємозалежний висновок.
Відповісти
2023-09-14 11:22:44
1
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5121
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2701