Твоя манія.. Верлібр
Роузі Рей
Твоя манія,тебе вбиває..зрозумій, Ти не така як усі,повір.. Ти унікальна людина у світі, Не потрібно стрибати,стій зачекай.. Як же я буду без тебе? Як я житиму без тебе,подумай? Мені будить важко,та смутно.. У мене не будить сенсу далі жити.. Сенсом мого життя,була ти.. І я живу лиш тому що люблю.. Як би не любила..не спілкувалася би.. Але,так я живу!І ти живи! Живи будь-ласка я прошу!
2023-05-14 20:32:51
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сніжана Ворон
Який неймовірний вірш! Які емоціі і почутт! Оплески!👏💝
Відповісти
2023-05-23 10:58:53
2
Роузі Рей
@Сніжана Ворон 💞
Відповісти
2023-05-23 11:00:16
1
Інші вірші поета
Усмішка Окута кайданами Ти знаєш я би так хотіла Знищ мене
Інші поети
J 131
@Ju131
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12014
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5505