Твоя манія.. Верлібр
Роузі Рей
Твоя манія,тебе вбиває..зрозумій, Ти не така як усі,повір.. Ти унікальна людина у світі, Не потрібно стрибати,стій зачекай.. Як же я буду без тебе? Як я житиму без тебе,подумай? Мені будить важко,та смутно.. У мене не будить сенсу далі жити.. Сенсом мого життя,була ти.. І я живу лиш тому що люблю.. Як би не любила..не спілкувалася би.. Але,так я живу!І ти живи! Живи будь-ласка я прошу!
2023-05-14 20:32:51
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сніжана Ворон
Який неймовірний вірш! Які емоціі і почутт! Оплески!👏💝
Відповісти
2023-05-23 10:58:53
2
Роузі Рей
@Сніжана Ворон 💞
Відповісти
2023-05-23 11:00:16
1
Інші вірші поета
Обіцяєш.. Пісня Листи почуттів "Пахнеш квітами весни" Чому так важко?
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12612
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2456