Tell me why you are silent Скажи чому ти мовчиш

Роузі Рей

Tell me, why are you silent? Why don't you cry silently.. I caused you pain, misfortune.. But from your face the smile doesn't come off.. Maybe I did something wrong.. I wanted to break your heart.. But I didn't succeed.. You keep silent and don't say anything. I will hear the words from your mouth.. I am a merciless and unstoppable executioner.. Slavery shines on you.. I will not let you live..I will break you from the inside.. . . . . . . . Скажи, чому ти мовчиш? Чому ти не плачеш мовчки.. Я завдав тобі болю, нещастя.. Але від твого обличчя усмішка не сходить.. Можливо я зробив щось не так.. Я хотів розбити тобі серце.. Але мені не вдалося.. Ти мовчиш і нічого не кажеш. Я почую слова з твоїх уст.. Я нещадний і нестримний кат.. Рабство тобі світить.. Я не дам тобі жити..Я зламаю тебе зсередини..

2023-06-25 19:02:50

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Роузі Рей

Дуже дякую!🔥..

Відповісти

2023-06-25 19:22:09

Подобається

Lexa T Kuro

Є в твоїй творчості щось готично-містичне та глибоке! Іноді я наче в своє криве дзеркало дивлюся, коли читаю тебе... Дякую! Часом це потрібно! Починаю замислюватися... Бережи себе! 🙏

Відповісти

2023-06-26 07:17:12

Інші вірші поета

"Ласкаві ті твої слова" Твій меч слабкий Збірка "Вмерти кохаючи" Твій остатній вальс Збірка "Вмерти кохаючи" Муза осені

Інші поети

Аня

@Ann_000

Reyshellzf

@Reyshellzf

kply

@kply

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

10920

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

3323