Окута кайданами
Роузі Рей
Хоча я сильна,але окута кайданами, Тишина знає ким є я.. Чому я повинна долати все це? Навіщо ставати на протилежну стежку? Я не вважаю себе красивою, Чи може привабливою.. Ні..!! Я не така,як всі інші, Не знаю що таке пізнати справжню радість.. І не бажаю знати.. Я песиміст,а не оптиміст.. Дивлюсь на всі реалії не так.. Я буря,смерч,блискавка вогняна.. Не здолати мене..
2023-08-16 13:34:21
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lexa T Kuro
О, гнів то добре). Це вже не розпач). Майже відчула розряди блискавок😉
Відповісти
2023-08-16 13:38:58
1
Інші вірші поета
Я зламаю твої кайдани Холоне кров у венах "Не забрати,не здійснити,не думати" Не стань лихим актором сьогодення
Інші поети
Corbie
@ezzylryb
Інга
@troubled_soul
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4554
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12043