Між нами відстань
Роузі Рей
Між нами відстань, але ми кохаєм попри все, Ти мої крила, Я твоя музика, Створені одне для одного, Щоб жити,кохати,турбуватись, Приділяти увагу,допомагати, Ти йдеш на зустріч мені, Я демон,ти ангел, Протилежності,але ми кохаєм, Ти простоту віднайшов в мені, Красу,і радість в серці, Холоднокровність,ти на задній план відкинув, Мої очі світились від злості,тобі було не байдуже,ти попри все тримав мене за руки, Віриш,що я змінюсь, І буду простою,звичайною, Коханим сонцем в темноті
2023-07-15 18:22:00
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Lexa T Kuro
Гарно як)👍😉🔥
Відповісти
2023-07-16 08:09:23
1
Н Ф
Дуже романтично💖
Відповісти
2023-07-16 16:31:45
1
Інші вірші поета
Моя гра Імперія синьої крові Місія янгола ...
Інші поети
Kate Bondari
@Kate_Bondari_17
oo_WoW_oo
@oo_WoW_oo
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3193
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13066