Дякую метелику!
Ніколи не вір, солодкій брехні. Стань своїм світлом серед пітьми. Ти не піддаєшся маніпуляціям, Правду в обличчя висловлюєш. Це непогана риса зовсім ні. Мені комфортно правду чути, про себе. Але інколи трішки шкодить мені. Я можу змовчати нічого не скажу тобі. Та ти вибач мені, зрозумій цей сумний стан.. Я ж рано чи пізно, Виллю ненависть в подушку.. Зможу більше не стримувати, себе і плакати годинами хоть. Станеш світлом тіні своєї. Будь сонцем, місяцем і сяй до ночі. Роби те що робить щасливою тебе. З усмішкою дивись на всіх) Ти можеш бути зимовою квіткою. Метеликом що шукає нектар мрій. Солодкою отрутою, усіх придурків. Які лиш вип'ють ковток  І більше не зможуть.. Відчуття твоїх грудей, у серці стукіт. Залиш свою злість, та вилий її. Поплач і легше стане повір. Це мені не минає..мені не проходить.. Я не можу забути, просто пам'ять не стирається.. Забудь все погане, наповни щасливим. Будь зі мною й тихою водою.. Зупинись..постривай.. Не сумуй..засни та спокійно  Дихай уві сні.. Дякую тобі! . . . Посвята тобі @Carol_Lane за твоє тепло турботу❤️🦋
2023-09-21 20:24:03
5
0
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3559
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9274