Друже ти загубився..
Друже ти в ній загубився, І певно не втратив сил.. Жити далі без неї, У ній щось було від весни рокнроллу та висоти... Вона така одна,така моя! Це просто брехня,я не вірю у це!! А ти вір,вона ж така одна повір! Не слід втрачати шанс на ішних Підійди і обійми,та поцілуй! Кохання,підіймає до низу кидає! Там руки цілують гітарнії лади.. Вона така одна,така моя! Я не можу забути того що відбулося між нами.. Не можу забути і все! Я ж кохав її всім серцем,любив та втратив голову через неї,через її ж красу неземну! І знаю що вона мене кохала й кохає! Вона моя!Я не розлюблю її,та погляд ласкавий її.. Для усіх я ніхто і звусь ніяк! Лиш для неї принц я! Та красивий молодий,як квітка що розквітає! Кохання робить мене божевільним,що аж морочиться голова від усмішки її. Та бачу я її в останній раз-Вона моя!Така моя!!
2023-03-12 19:53:34
4
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2040
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2062