Чорна дама кришталю
Роузі Рей
Я хотіла стати кришталем. А стала тінью чорноти.. Я хотіла бути доброю.. А стала тінью твоїх розмов.. Ти давав мені безліч шансів.. А я з них зробила один.. Ти давав мені ласку.. А я нищила очі ясні.. Я Чорна дама кришталю.. Смертна я.. Та невиліковний псих.. І хтось тільки скаже що це не так.. Я просто змушу мовчати у раз..
2024-02-21 17:43:26
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Мореас Фрост
Привіт, Роузі! Сердито написала, прямо гвіздками приторочила!.... Глянь третю строку, виправ третє слово.
Відповісти
2024-02-21 19:12:24
Подобається
Роузі Рей
@Мореас Фрост так..сердито..
Відповісти
2024-02-21 19:52:54
Подобається
Інші вірші поета
Ми разом Дуель смерті Поема Маска метелика ...
Інші поети
step
@step
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1769
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1746