Бій на воді
З моєї руки летить шабля, Тепер я безсила,думаєш ти, Але у мене є ще один козир у рукаві, Я знаю як подолати тебе, Зробити слабким і перемогти, Будем битись на воді, Хто програє той мусить втонути, В мені кипить злість,та холодність, Я відчуваю твою бестрашність, Жаль що ти не можеш відчувати мене, Мої емоції,відчуття.. Бій на воді це мій шанс, Я не збираюсь піддаватись, Гратиму чесно,й боротимусь до кінця, Ти не зупиниш мене, Я буду стояти на краю судна, Боротись без зброї,почуття слабкі, Але я зможу,добігти до шаблі, Моя шустрість,зрозуму тебе зведе, А краса зачарує просто, Але я не дам тобі самому втонути, Ти вмреш кохаючи мене.. Я знімлю окови із своїх рук.. "Я кохаю тебе" промовлю я із своїх уст
2023-07-18 08:12:29
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Lexa T Kuro
Сильно! Молодець, моя хороша! Вірш - 🔥😉🤗😘
Відповісти
2023-07-18 08:17:49
1
Роузі Рей
Відповісти
2023-07-18 08:18:07
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11523
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3323