А я..
А я його кохала.. Любила більше ніж себе.. Я перед ним своє серце відкривала.. Й ключик від серця дала.. Які були прекраснії ті миті.. Де були ми з тобою... Лише ти і я! І я нічого цього не забула.. Як дарував тепло своїх ніжних рук.. Як я з тобою перестала відчувати фальші смак! Любила я наші розмови.. Що могли пів дня тривати.. Мені так близькі його риси Він був як принц із казки.. Але,в одну мить розвіялись мрії.. І він став мені чужим,нерідним.. Загинуло кохання між нами А я наївна думала що все мине, Чекала на нього,думала.. Поки не дійшла бо висновку одного.. 'Не кохає він мене,навіщо я йому?' 'Навіщо я страждаю в тиші?' 'Навіщо переживати ті казки,що були складені для мене?' Мені зараз важко,і я не сперечаюсь.. І навіть ворогу цього не побажаю.. Але я зможу здолати біль.. Я зможу!Гордо скаажу! І зможу я забути Твої красиві очі.. Що снились мен у сні чарівному.. Все вже скінчено!Тепер я впевненна у цьому!
2023-09-04 17:54:51
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Seras Mark #КЗП
"Не кохає він мене, навіщо я йому?" Так і трапилось... Любимо ми тих, хто нас не любить. А губимо, хто любить нас, казав Есенин 🤷🏻‍♂️
Відповісти
2023-09-04 18:30:46
1
Lexa T Kuro
Сильний вірш! Ти молодець! А говорила, що слабка... Ти сильна, мій маленький Чорненький Янголе з Веселковими Відблисками у Крилах... Ти СИЛЬНА, пам'ятай про це!
Відповісти
2023-09-05 07:04:28
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1698
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1721