Ти мій Всесвіт
Шкереберть думки. Сонливо поглядаю на годинник, сподіваючись, що літо ще затримає свій плин. Я колись була щаслива. Зараз кожної хвилини думаю куди подітись? Скільки ще мине хвилин? Відмирають всі надії. В моїй пам'яті лиш спогад. Я ховаюся від світу, та від себе не втечеш. Ще тремтить у грудях мрія бачити зустрічний погляд. Дуже важко зрозуміти нерозгаданих речей. Я налякана. Чекаю доки хтось промовить "Досить!" Я, неначе у безодні. Губи хтось мої стискає, щоб коли біда спіткає я не мала сили вдосталь вириватись з криком "Годі!" Ти думки переплітаєш. Залишився сотий подих. Повертатися запізно. Відстань теж людей зближає. Пам'ятаю, що є десь ти. Гріє серце ніжний спогад, ми разом у ньому звісно. Лиш зустрітися бажаю. Ти мій Всесвіт.
2018-11-29 22:16:50
6
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2649
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5962