Не судилося

Ріна Беррі

Дихати. Я втомилася. Вартість моїх бажань більша, ніж є в кишені - бачити твої сни. Стіни моїх кімнат чули більше зізнань, аніж їх один одному вже промовляли ми. Ми прокидаємось в різних ліжках, містах, кімнатах. Поряд не ти - телефон, в ньому твоє зображення. Нас із тобою затримали у віртуальних ґратах. І в моїх жалібних віршах є твоє відображення. Просто нам не судилося бачити одні стіни, вид із вікна балкону, пити з одних чашок. Сльози мої - тихий біль. Ми з тобою зустрінемось на сторінках зворушливих, добре відомих книжок. Час без твоїх повідомлень плине, немов століття. Нас не влаштовує доля. Хто ж бо її написав? Просто нам не судилося жити пліч-о-пліч, старіти. Ти мене крізь мережу зцілював, воскресав. Звідки знайдеться та відповідь, будемо разом чи ні? Нас же неволять обставини все залишити, як є. Скільки не намагатися не підніматись з колін, доля нам ані трохи втіхи, надій не дає. Варта чи бути коханою, навіть, безмежно щасливою? Тіла твого торкатися - це лиш недопалок мрій. Жаль, та мої почуття небу є неважливими. Вранці нічого не зміниться. Онлайн я чекатиму твій.

2018-11-29 22:11:23

5

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11994

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15

16365