К. Р.

Rin Ottobre

Я не хочу про тебе писати, Я забути тебе хочу знов. Перестань у моїх снах з'являтись. Заперечую: це не любов. Перестань потрапляти на очі, Бо свій погляд я не відведу. Нехай повз пролітатимуть ночі, А тебе я ніде не знайду. Не шукатиму я. Не збиралась. Ти уже не потрібен мені. Але серце щемить, і я знаю, Що неправда це. Правда чи ні? Всі слова, щ тобі не сказала, Ті слова, що ти їх не почув, Ті слова, які ми відкидали, - Хтось їх викрав, а потім забув. І казати я більш не збираюсь, Заховаю їх в душу свою. Об твій погляд я знову зламаюсь, А в думках пролетить: «Я люблю».

2020-06-07 15:51:25

12

0

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

46

44

3904

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12828