Голос

Rin Ottobre

"Хто в місто йде, облиш усі надії", - Побачив напис на руїнах я, Як в нечестивих заблукав краях. Привів сюди той голос, що постійно Його я чую повсякчас і всюди. Він виє, наче в морі ураган, І я попався на його обман. Не дітися від голосу нікуди... Коли я до води став наближатись В оазисі серед піску пустель, Спинився біля озера й завмер. Не стримався, аби не закричати. Тікав із міста й голос проклинав я... І от летять вперед мої роки, А мене вабить, кличе знов туди Зловісний голос. Місто все чекає. В тім озері тоді побачив я, Як гину сам у проклятих краях.

2022-10-14 07:34:11

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Лео Лея

Чудовий вірш👍

Відповісти

2022-10-16 15:27:54

Rin Ottobre

@Лео Лея дякую)

Відповісти

2022-10-16 19:34:29

Сандра Мей

вав😍

Відповісти

2022-10-25 17:23:43

Інші вірші поета

Ловлю його долоні... Я твій дарунок Смак зими Мелодія весняного дощу

Інші поети

Rose P. Silver

@dragonandfish

Bana Kanbar

@bana_kanbar

Sophie

@DilaraAydin10

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

101

11841

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

4333