Безодня
Линуть птахи в безодню. З височин в небуття,
У пітьму без надії, де вгасає життя.
В сутінковому світі заблукала душа.
Страх пронизує розум, вабить тиша сліпа.
Аромати полину і гірких цигарок...
Я чужий у цім світі, що навіки замовк.
Мертвий дім все чекає, поміж часу живе,
Бо загублена жертва скоро в двері зайде.
Я його уникаю, шепочу: не боюсь.
Біля прірви крокую. Упаду. Розіб'юсь.
Я один. Мене двоє. Божеволію я,
Бо у серці безодня, ця отруйна пітьма.
Птахи впали, упали. Смерть за мною іде.
Ніч сліпа і колюча знову кличе мене.
Хто усе це придумав, порожнечу створив?
Час біжить і спливає, а я досі не жив.
2021-06-07 09:45:28
5
0