Я пишу симфонию тишины
Я пишу симфонию тишины, Белый шум в эфире души online. В раму вписан бледный анфас луны, Дополняя сумрачный мой дизайн. Проходи, Тоска, и себе налей. Жизнь разделим на квинты и терции. На понурых стенах театр теней Продлевает ночь по инерции. Засмеялся б. Только какой резон? Ни к чему будоражить эхо. Заблукавший во мраке сомнений сон - Крайне скудный повод для смеха. Дремлет мир в объятиях темноты, Лишь звезда сорвалась - заблестела. В стёртых файлах памяти только ты При пожаре чувств уцелела. Ревность – коршун: схватит и заклюёт. У любви нет законов и правил. Так пускай же Бог нас перекуёт, Пока дьявол не переплавил. Мы с тобой теперь смещены с орбит, И покой звонком не нарушу. Если ты океан, что ж, тогда я - кит, Что низвергнут волною на сушу. Исчезаем, словно объект с радара, Не берёт нас Амур на поруки. Без любви тела – лишь пустая тара Из-под душ, что почили в разлуке.
2023-01-29 06:39:53
1
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3100
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10895