ВРАТАРЬ
Дотемна гоняли дешёвый мяч На кладбищенском пустыре. И страшней не ведали неудач, Чем «всухую» продуть в игре. На траве залысинами земля, Там, где бегали день за днём. В нападенье вечно срывался я, Жека чаще был вратарём. В драных кедах, среди пацанов шальных, Время было нам не указ. Мы наивно считали, что дней таких И не счесть впереди у нас. Где стояли ворота, теперь кресты. Наш пустырь я узнал едва. Смотрит детства друг с мраморной плиты, - Жеке вечные двадцать два. Ни проблем с кредитами, ни морщин, Не предаст ни одна мадам. Нахожу ещё миллион причин, Почему ему легче там. Помню матч на ящик пива «Десант» С городскою шпаной блатной. Он ворота держал, прямо как Атлант, На плечах весь наш шар Земной. Захмелев потом после банок двух, Он сказал, слышу сквозь года: «Я вкуснее пива не пил, Андрюх». «И я тоже, Жек. Никогда».
2023-02-06 09:00:26
1
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2181
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3203