ВРАТАРЬ
Дотемна гоняли дешёвый мяч На кладбищенском пустыре. И страшней не ведали неудач, Чем «всухую» продуть в игре. На траве залысинами земля, Там, где бегали день за днём. В нападенье вечно срывался я, Жека чаще был вратарём. В драных кедах, среди пацанов шальных, Время было нам не указ. Мы наивно считали, что дней таких И не счесть впереди у нас. Где стояли ворота, теперь кресты. Наш пустырь я узнал едва. Смотрит детства друг с мраморной плиты, - Жеке вечные двадцать два. Ни проблем с кредитами, ни морщин, Не предаст ни одна мадам. Нахожу ещё миллион причин, Почему ему легче там. Помню матч на ящик пива «Десант» С городскою шпаной блатной. Он ворота держал, прямо как Атлант, На плечах весь наш шар Земной. Захмелев потом после банок двух, Он сказал, слышу сквозь года: «Я вкуснее пива не пил, Андрюх». «И я тоже, Жек. Никогда».
2023-02-06 09:00:26
1
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
101
8
11838
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1348