Ты сбросишь, бабочкой вспорхнув
Ты сбросишь, бабочкой вспорхнув, Из одеял сплетённый кокон. И занавеску завернув Летишь на свет слепящих окон. И каждый день тебе вновьё И каждый миг – небесный дар. Шепчи желание своё. Услышит Бог – наш мир так мал. Взаимно солнцу улыбнись, А все проблемы – лишь пустяк. С надеждой взор взмывает ввысь Да будет так! Да будет так! Да будет утра кругозор. Благословен твой каждый шаг. Что счастье? Нужен лишь простор - Для крыльев бабочки размах…
2023-01-23 13:48:42
0
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1348
І сиділи, курили
Ми сиділи і викурювали дні пачкáми, Вбивали їх пустими балачками Про погоду та інші нісенітниці. Годувалися казочками І давали обітниці. Ми сиділи і випивали. Чашка за чашкою З медом, ментолом, м'ятою чи ромашкою. І куштували пригорілі кекси, Що їх присипаючи насмішками, Виробляли рефлекси. Ми сиділи і малювали в календарі хрестики, Кілька аркушів перекреслили, Залишивши лише ту неділю, Щоб тих хвилин решту Ми ще так посиділи. І сиділи, курили, віддавали команди Аж поки опівніч не пробили куранти. І ми – дим, що розлетівся кімнатою. І наші старання увінчалися втратою Своєї кращої частини В полоні рутини.
63
17
4178