ТИХО НАВШПИНЬКАХ

Андрій Лаврик

Тихо навшпиньках день залишає нас. Вечір навпомацки мляво кульгає містом. Крапля за краплею в вічність спливає час. Що нам лишається? Кілька банальних істин. В небі за вікнами клекіт пташиних зграй. Світло ліхтарне змушує мружити очі. Місяць на небі – наче останній джедай – Охороняє спокій прийдешньої ночі. Сни закликаю для забуття, чи то пак Щоб мати наснагу зранку до кращих звершень. ПалкИм мерехтінням зорі сьогодні так Схожі на сяйво очей, що закохані вперше. Фрейд би у цьому побачив якийсь підтекст, На полотно переніс би красу Клод Моне. Я ж перетворюю простір і час у текст. Все ж бо минає. Й життя – як ця ніч – мине.

2023-02-08 18:15:02

2

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

10917

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

10

3212