СЧАСТЬЕИМИТАТОРЫ

Андрій Лаврик

(18+)
Толя продал в даркнете почку, Взял «Айфон» в «Эльдорадо» в рассрочку. Новый вышел седьмого числа, Жалко, почка не отросла. Только роскошь - родня ведь привычке. Есть ещё парный орган - яички. Ира с Люсей снимали видео, Чтоб полмира его увидело. Пили, ели, потом безобразили, По столбам электрическим лазили. Много лайков собрали бы лапочки, Жаль, сгорели дотла даже тапочки. Популярным чтоб быть – удивите! Лозунг ясен был пранкеру Вите. Он петарды взрывал утром рано Под окном у Петра – ветерана. Выдал дед, парабеллум хватая, Пропуск в вечный офлайн без Вай-Фая. На «Ютубе» паркур и экстрим Много лет популярны и зим. Скейтер Дэн вызов бросил судьбе, На скейтборде скользя по трубе. Победила в тот день гравитация: Невесёлая штука – кастрация. У говна есть подписчики – мухи. Они – символ любви и богатства. Стань мессиею показухи В поколении пoтрeблядcтвa. Светят фейсом душою убогие. Челядь прочит себя в императоры. Мы - раздел паразитологии - Всего лишь - счастьеимитаторы.

2023-02-05 09:41:58

1

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12383

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

42

15

2054