Полночь

Андрій Лаврик

Полночь нависла – Тихая заводь. Поиски смысла Можно оставить. Наши объятья Дарят забвенье, - Это проклятье, И благословенье. Каплями осень В окна стучится. Будто бы оземь Ударилась птица. В омут манила Чувств неизбежность. Ты – моя сила, Ты – моя нежность. Вечность дробили Мы на мгновения. Судьбы вершили Прикосновения. Что же ты хочешь? Милая! Пылкая! Сумерки ночи Стёр бы в опилки я. Страх просочится К нам в виде дрожи. Время стучится В пульсе под кожей. Всё перепутал – Сказку и быль я. Стёрты минуты, Сломаны крылья. Утро начнётся - Станем чужими. Смех захлебнётся Под проливными. С пОднятым воротом Сгинем, растаем. Больше над городом Не полетаем.

2023-02-01 07:22:44

Інші вірші поета

АНТИЛЮБВИН ГАРРИ ГУДИНИ Моя нежность к тебе обостряется в снегопад НИТИ

Інші поети

stasijjka

@stasijjka

Lg Ibarra

@TheLanguishedGal

Olim

@_Olim_

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

2193

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5448