Пам’ятаю

Андрій Лаврик

Пам’ятаю, вермут у келих лив, й забував про вінця я. Відкорковані спогади. Шелест її спідниці. І душа несміливо мружилась, мов провінція Перед сяйвом неонових вивісок у столиці. Ресторанний співак завів якісь соплі-воплі, Як Амелія Ергарт офіціантка парила. Й тарілкИ погано обсмаженої картоплі Виглядали в долонях її, мов пернаті крила. Я півночі сидів під брудним візерунком фіранок, Й на серветці складав вірші свої найчистіші. Штучна посмішка лярви котроїсь з її коліжанок Виглядала дешевше, ніж штучне хутро на миші. Пам’ятаю просте питання: «О котрій вільна?» Навіть зараз душею в спогад той дивний лину. ЇЇ відповідь: «Та хоч зараз. Я ж божевільна!» Мов відкрив океанську мушлю, й знайшов перлину.

2023-02-10 06:59:09

Інші вірші поета

В ватном небе стая ДУШЕ НЕ ПИТЬ НЕКТАР ИЗ РАЙСКИХ РЕК Жизнь, где никто никому не нужен Вся наша жизнь

Інші поети

Jobele Dumanag

@word_craftsman

Lady K

@lady_k

Beautifulinwhite

@Beautifulinwhite

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1257

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

8622