ПАМЯТЬ
Старый писатель жил в доме на берегу У самой черты морской набегающей пены. Любил он встречать пожилую певицу одну, Делился с нею мечтами, что сокровенны. Они пили чайные сборы из Тегерана, Но чаще вино – по южному колориту. И он ей читал куски своего романа, Она ему вкрадчиво пела «Кармен-сюиту». Бывало, заспорят чайки, подует ветер, Бегут вдоль причала послушные волн барашки. Он ей стихи декламирует на рассвете, Она пришивает петельку к его рубашке. Погашено солнце в закате, как сигарета, Под песню цикад доверить кому мечту бы? Он дарит билеты на оперу «Риголетто», Она «тру-ля-ля» напевает и красит губы. Восходит луна, и звёзды – её сестрицы, Над морем клубится послушная дымка тумана. Он пишет восторженно в день по 4 страницы Под голос её – очень нежное меццо-сопрано. Когда же она попадает в больницу с инфарктом, То шторм в 10 балов шумит у него внутри. Он мчится в аптеку с таким молодецким азартом, Как будто ему 37, а не 73. Таскает таблетки, инъекции, спирт и вату. «Ты что, Моя Радость? Я рядом! Не вешай нос!» В день выписки он приходит в её палату С огромным букетом любимых её белых роз. И снова театры, проза, стихи и песни, Морские пейзажи, прогулки вдвоём по пляжу. Бегущие с бешеной скоростью месяцы вместе. Жаль, время – пожар, что жизнь превращает в сажу. Предчувствие неизбежной тревоги странной. Себя успокоив, что с каждым ведь так бывает, Она проверяет конфорки и краны в ванной,- В последнее время он часто всё забывает. Сначала писал в неделю с трудом лишь строчку, То суффикс упустит, то префиксы потеряет. Теперь же глядит всё время в одну он точку. Врачи говорят, ничего уже не понимает. Вывозит его в коляске в часы прилива, Из сумки берёт бумажную вереницу, Читает вслух эту рукопись бережливо, А там про писателя, что полюбил певицу. А там оживают чайки, закаты, лето, И пахнет вино, между строчками разливаясь. Он слушает, щурясь от яркого-яркого света, И смотрит куда-то в прошлое, улыбаясь.
2023-02-04 12:37:47
1
0
Схожі вірші
Всі
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1636
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3373