Они в сотый раз «навсегда расстаются»
Они в сотый раз «навсегда расстаются». Рассыпаны звёзды, как крошки от хлеба. Луна, как большое щербатое блюдце, Блестит на темнеющей скатерти неба. Сверчки затянули скрипучие песни - Как будто храпит старый дремлющий город. И лишь эти двое застыли на месте, Где воздух прохладный в туман перемолот. Разлука над ними как демон нависла. Он имя любимой огнём в душе выжег. В одном поцелуе для них больше смысла, Чем в умных словах всех написанных книжек. Они в сотый раз «навсегда расстаются». Он смотрит в глаза ей. Целует запястье. Рассвет разбивает щербатое блюдце Луны. Они думают: «Это на счастье».
2023-02-03 06:42:53
1
0
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5680
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4955