НЕ БЫВАЕТ ЛИШНИХ «ПРОСТИ»
Андрій Лаврик
Не бывает лишних «прости», Если эта рана болит. А иначе нас не спасти - Захлебнёмся в море обид. Никаких «возможно» и «вдруг», Сколько зим прошло, сколько лет. Бросьте мне спасательный круг - Напишите просто «привет». В горле ком и сбивчива речь. Ночь. Гудок. «Как ты там? Алло!». В жизни нет бессмысленных встреч, Нас сводить – судьбы ремесло. И пускай мы разных кровей, Научись читать между строк. И цени всех близких людей В мире, где любой одинок.
2023-02-01 07:25:22
1
0
Інші вірші поета
НОВИЙ РIК К чему скрывать любовь за пылью слов? ПРИВИДЮШКА Между многих людей распорошены
Інші поети
Vasyl Stewart
@vasylstewart
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
3753
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12483